Прислухайтесь нарешті до людей,
Розплющіть очі, ну хоча б на мить...
Зречіться маячних своїх ідей,
Бо люд терпить допоки є терпіння...
Терпить-терпить... Та всьому є кінець!
Не вічні ви... Всього не візьмете...
Не пригодиться вам той гаманець,
І фото на шпальтах у газеті!
А злість, доволі, річ, таки, страшна...
Коли збирається в один кулак,
Тоді не дивиться уже вона...
Чи по житті герой ти чи дурак...
Та героєм, бути ти не можеш,
Хоча в акторстві ти у нас мастак,
Але нічого з цим уже зробиш,
Бо кажуть всі уже, що ти - дурак!
Пішак в цій схемі і не більше...
Маріонетка у руках чинів,
А з кожним днем усе гірше й гірше...
Життя стає в дітей і у батьків!
До чого ви доводите країну?
Навіщо, те що є - все руйнувать?
Лікарні, школи... у важку хвилину
Ви просто хочете усе продать...
Продати й здати все без бою...
Є місія поставлена у вас,
Та подумай добре головою...
Скажи наставнику "усе, я пас"
Народ ж терпить, допоки є терпець
Він не вічний, з часом увірветься
І не сприймайте люд наш за овець,
Бо там де тонко, завжди рветься!
Та все ж скажіть, яка за нас ціна?
Хоч вже аванс чини вам дали!
Та знайте правда всього є одна
Нас не купити, щоб ми не повстали!
Не вийде манкуртам це зробити,
Не побороти вам Вкраїнський ген!
Нас багато, вам нас не "зробити"!
Ще трохи і впаде ваш Карфаген!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Назар Гузій