Ранок сивий із сріблястими росами
Вінчається з розпеченим, до тріску, днем.
Серед верб, з пожовтілими косами,
Володіння серпень об*їзджає конем.
Скошені на полях духмяні хліба.
На сонці золотом виблискує стерня.
На толоці вигоріла зелена трава.
А крилатий вітер осінь зазива...
Хапає серпень у долоні сонце,
Щоб вдосталь напоїти ним сади.
Рудая осінь вже стукає в віконце.
Шепоче тихо вітер їй ,,ходи сюди,,
Спливає не помітно літечко за небокрай.
Скрізь по собі лишивши гарний лад.
Отак роки летять із журавлями в чужий край.
Та тільки вже не повертаються назад...
08.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Zoja