Ми втратили поета в Україні...
Загинув так він, як на полі бою -
Тримав свій сектор і все мріяв,
Що заспіває ще для нас з тобою.
Це поле бою - не війна на сході,
Хоч подумки ми всі на тій війні.
Це поле бою - вірус, що в народі
Давно вже ділить всіх на так і ні.
Незримий ворог, зло невідворотне
Чатує всюди, де ти не пройдеш.
Чекає нас він навіть на воротах
Він завжди там, де вже ніхто не жде.
І хто із перших з ворогом зійдеться?
Приміряє до себе хижий лет,
Хто спробує протистояти в герці?
І відповідь, як світ проста - поет!
І він пішов, хоч був вже нездоровим,
Із перших рушив проти німоти,
Бо вірив в міцність і сердець, і слова,
А ще, він знав, що на підході я і ти.
Тому й пішов, що завжди був на варті,
Тому, що гріли жовте та блакить.
А світла пам'ять, мов у серці ватра
Хай завжди про найкращих майорить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2020
автор: Микола Серпень