Кохання вбирають у збиті вершки,
І сік полуничний по ньому стікає...
Ну що би, здавалося, дні і роки,
Воно у вершках не псується віками...
У тім середовищі що йому ще,
Поживно і солодко, навіть красиво.
І ба́йдуже всім, що зневоднене вщент,
Й сумне, і від білих вершків, наче сиве...
В звичайній воді з нього змити усе
Що тягнеться й липне, лишаючи плями.
Лиш чистим ту щирість воно принесе,
Яка так висо́ко цінується нами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Анна Шульке