[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bP7ndz8esbc
[/youtube]
Я вхожу в сад, не райський, звісно,
Такий же яблук аромат.
Чомусь думкам тут стало тісно,
Минулих днів звучить набат.
Сад простягає радо віти,
Я озираюся навкіл.
Схилились в росах пізні квіти.
Дивлюся - ніби все без змін..
Лише одне, що душу крає,
Давно в саду цім не була.
Доріжка терном заростає,
Не раз все ж яблуня цвіла.
І перепріле давно листя,
Лежить на лавочці, мов жде.
Чому ж оце усе так вийшло?
Тебе, на жаль, нема ніде...
Упало яблуко, скотилось,
В давно зів"ялу вже траву.
І біля ніг моїх спинилось.
Чомусь минулим ще живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Н-А-Д-І-Я