Я вклоняюся ялині, що струнка і все зелена,
Бо ніщо мороз їй й спека...
Дивиться вона звисо́ка і розноситься далеко
Спів її. Й летить до мене...
А про що вона співає на своїй ялинній мові,
Кожен чує, що захоче...
Про веселі дні під сонцем, про безмежну мудрість ночі,
Чи про мрії вечорові...
Народилась від союзу світла і землі моєї,
Поважає час і простір...
І мене того навчила, і тебе навчить. Ти просто
Попроси про це у неї...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Анна Шульке