Була Щука невеличка колись і плеската, та багато зла
робила пащетикувата. Вільно плавала-ниряла, у ставку всіх
діставала. Коропців малих ловила, Краснопірочок три з’їла.
Ледве втік від неї Йорж. Що робити мали? Що ж?
Та одного ранку щастя там запанувало. Щука хижа де? Ска-
жіть. Щуки десь не стало.
Вільно плавали усі, жити стало добре. Заховалася в кущі
Щука та проворна. Там сиділа Щука та, скажу, дуже тихо і
чекала… хто б приплив? Тому буде лихо.
Та недовго так було. Стали помічати,що незатишно в став-
ку, клопоту багато. Десь не стало Коропця і Линів з десяток.
Зрозуміли: навести треба знов порядок.
Сторожили день і ніч та й Щуку спіймали. Як поводитись
в ставку, Щуці розказали.
Не змінилась Щука та, слів їй було мало. Так тягнули за
хвоста, що та довга стала.
Розвелось і в нас таких, як та хижа Щука. Як потягнем за
хвоста, то скінчиться мука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Надія Башинська