На тих безкрайніх землях, тече ріка любові,
дуби підняли віти — ростуть гаї кленові.
Гуляють різні звірі, та хижості не має,
там кожна рання зірка різноманіттям сяє.
Пливуть рожеві хмари прозорим небосхилом,
фарбовані їх боки ромашковим білилом.
Сміється сонце мило та не одне, а троє.
Закохані гуляють, та не самі — по двоє.
Вдихають люди світло, їх серце вічно б'ється,
нема проміж них зради та кожен з них сміється!
Глядять в безкарність діти, дарунків не чекають,
бо вільні їхні душі та горечка не знають
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2020
автор: Олег Крушельницький