Я у поле піду, припаду до колосся пшениці
Та відчую росу, яка тихо бринить на травиці,
Обійму колоски, пригорну любо, мило до себе,
Погляд вмить підняла, а мені посміхається небо
Звеселяє весь світ, синява охопила простори
Та йому дивно в слід зачаровано дивляться доли,
Жаль лише, що небесся від мене далеко -
Стати пташкою вмить та полинути в синєє небо
Доторкнутись хмарок, що пливуть у чудову годину,
Милуватися знов, бо така неймовірна картина,
Насолоду вбирать, бо в чарівності хочеться жити,
Цінувати життя та красу до нестями любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик