Бог наділив любов'ю щедро нас.
Ото ж всі жити маємо в любові.
Любов з життям завжди у ногу йде.
Вона в житті, як слово у розмові.
Я попрошу свою любов:"Світи!
Розправ, будь ласка, свої сильні крила.
До всього вмієш підібрать ключі.
Саме життя ти в сповиточку гріла.
У мене ти, - скажу я їй, - одна.
Хоч така різна... й так тебе багато.
Ти вчиш любить життя, в ньому весь світ.
Родина в нім моя і мама, й тато.
І річка, й луг, у небі журавлі,
жоржини розцвітають під віконцем.
Як гарно тут співають солов'ї...
А ранки, росяні, зігріті сонцем.
Умієш ти приймати й дарувать.
Так добре й легко завжди із тобою.
Розрадиш і зігрієш в холоди,
у темні ночі й дниною ясною.
Нам всім, любове, силоньки додай.
Настав той час, коли вчимось любити.
Лиш ти ведеш дорогою життя,
де сонце сяє і сміються діти".
Бог наділив любов'ю щедро нас.
Вона дає нам для польоту крила.
Як в спеку, спраглим, є ковтком води.
Важлива, як фрегатові вітрила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Надія Башинська