Ходить Правда по землі,
Зерно сіє на ріллі.
А як сонечко сідає,
Правда затишок шукає.
Вдивляється пильно в очі,
Може прийти серед ночі.
Як загляне до людей, -
Іскорка летить з очей.
Не всі двері відчиняють,
Декого вона лякає...
Горить іскра і пече,
Хто лукавить - враз втече.
А Брехня, та, - солоденька,
До людей іде раденько.
Така мила, така гожа -
Геть на Правду не похожа!
Всім обіцянки дарує,
Часу даром не марнує.
Радо двері відчиняють
І Брехню у дім пускають.
Тут вона подурить трішки,
А тоді наставить ріжки...
Та мерщій, бігом із хати,
Щоб десь Правду наздогнати.
Так і ходять вони в світі :
Правда і Брехня в розцвіті.
Вчися вміло розрізняти,
Лише Правду в дім пускати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Галина Лябук