Безкрає поле в злаках соковитих,
Здається, у високе небо кличе,
І пір’ям падають хмарки посеред жита
І віртуозно так, і таємниче.
Й старезна груша в середині ниви
Кружляє, мов самотня парасоля,
Де між віків під сонячною зливою
Життя лунає неповторне соло.
А там, де жито сходить у блакить,
Там диво… там білявеньке хлоп’ятко
Цілує літо й відпускає вмить
Чи літуна у вись, чи пташенятко,
Чи, може, першу й найсвітлішу мрію…
Так, ні про що... а просто про цей день
В ромашках і парфумах деревію,
Щоб він світився і світив лишень…
Щоб сонечко в руці і паперовий змій,
І кольори у житі волошкові,
І повні жмені щастя, повні мрій,
І мить, по вінця сповнена любові…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Людмила Пономаренко