морок майбутнього, що промайнуло,
запрагнув прозирати цей шаман.
від цього до того світу, й від того до цього лунає
таке мугикання: "вогню, ходи зі мною".
чи фантомна імла, закопиливши ікла,
сікла окультистів не скла, але сала?
складаю подяки, і все, що я звикла,
коли й звідкіля виникала й зникала!
але навпаки: скаламутивши обрій,
обирала добро без образи на бога.
отямся! не благо німій та хоробрій
розмаяна явна тай-пересторога,
і чия вона явна, а чия лиш уявна,
а чи я не питав, чи типово халявна:
ти в оці у всесвіту нібито скабка,
а насправді – руда непоправна арабка,
де рибки мов рими з похідної пісні
вистрибують з розуму, тим і корисні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: frank