Ти — як дні: то похмурі, то сонячні…
Не забути, не стерти ластиком…
Твоя внутрішність і твоя зовнішність
Вочевидь загрожують пасткою —
Несподіваною та нежданою,
І боюся, що вже безвихідною:
То трясеш у руці кайданами,
То жагучим влітаєш вихором.
Твоя внутрішність і твоя зовнішність —
Водночас буревій і затишок.
І туманно у дні сьогоднішньому,
І не ясно, яке те завтрашнє…
Може, просто мені так суджено? —
Платиш хмелем солодким, стресами.
Ти для мене — синдром пробудження!
І п’ята моя… ахіллесова…
© Володимир Присяжнюк,
17.08.2020
м. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Володимир Присяжнюк