Вже прохолодою повіяв ранок.
Ген кучері розкручують тумани.
Пурпурне небо відкриває брами
Для сонця і серпневих забаганок.
Прокинувсь ворон — кряче спересерддя.
Його збудила непосида-білка.
Заграла стишено цикад сопілка.
Природа від людей жде милосерддя,
Щоб у гармонії жили із нею —
Вона нам надає життєву силу,
Знімає із душі печалей брилу
І править білим світом та землею. 7/08/20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Lana P.