до мене в вухо залетів, напевно, демон,
бо там дзвенить, регоче й шкряботить.
а в друге вже, напевно, антидемон. –
римуємо, аж чайник триндить, свистить, кипить.
якби я був неграмотним мурлом,
то порівняв би хмару з зітханням цукровати,
щоб, в небесах ширяючи орлом,
на батьківщину щирим оком поглядати:
вона така, вся з клаптиків краси,
як величезна піца під ногами.
там села, і міста, і зелень – то ліси
й поля, й городи, й все таке не саме,
а з розмаїттям! – саме так, раптово,
ці демон з антидемоном кують крислате слово:
з лопатою злопам'ятний я злапав на городі
он скільки всього різного, й присікатися годі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: frank