[b][i] Знов в думках я на нашій алеї,
Де берези застигли в печалі.
Як раділи колись нашій парі
Ці тендітні, замріяні феї!...
Милували нас в трепетнім чарі
Так багато вони про нас знали,
Захищали від вчинків недбалих
Почуття наші – світлі лілеї…
Наяву ж – я в березовім гаї.
З білих фей – жовте листя злітає,
Вітер тихо кружляє над нею…
… І скотилась роса кришталева:
Жовтий сум ронять білі дерева… [/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: Білоозерянська Чайка