Потріпаний на костилях
В бінтах стікаю кровю
Не раз послав все нах
І голосно кричав від болю
Підстрибнув високо не відростивши крила
Летів як камінь довго вниз
Над головою чорна хмара небо вкрила
Об землю вдарило й зламало вмить
Померти легше ніж боротись
Остання куля у затворі
Давно я перестав молитись
Уся ця сила крилась в болі
Коли боліли зламані кістки
Я відчував себе живим
Перед очима пройдені роки
Не вихований батьком син
Боротись варто є для чого
Допоки серце моє бється
Пройдешній рік немов берлога
Та я здолав свого ведмедя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: Вічний Романтик