любов, виявляється, дуже важкий тягар!
здається, трохи-трохи, й буду скинув.
– і так, псевдоокрилений, полинув
до світлих зір крізь баговиння хмар.
ви, світлі зорі! знаєте, що буде?
відкину світ і все, що в ньому є –
нехай тоді мої кохані люди
згадають щось, та кожне про своє:
одне – про дурня, що розбив їй серце,
одне – про батька, що гуляти не пускав,
а ще одне – як я – казатиме:[i] тепер це
вже не цікавить: хто кому брехав[/i].
– так, наші хитрощі наповнилися вщерть
брехнею, що ганебніша за смерть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: frank