Навіщо це було тобі потрібно,
я так до краю і не зрозумів…
І серце, як у пташки, билось дрібно,
і стільки пролилося ніжних слів…
А очі!. Зеленаво-жовті очі –
бездонний вир і моря глибина!
Купальської відлуння диво-ночі,
як папороті квітки таїна…
Не склалося… Не оп‘янило зілля
і на піску розтанули сліди,
та усмішка шаленого похмілля
зі мною все ж лиши́ться назавжди…
20.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2020
автор: Олександр Мачула