У маршрутці жінка мужа
Чогось часто смикає,
І як він в вікно погляне –
То вона кахикає:
-Куди витріщивсь, падлюко?-
Прошипіла, як змія,-
Та худюща он, як клюка,
В тобі бачить бабія.
Не до тебе зуби скалить?
Поясни мені тоді,
Сигарету он та смалить,
І моргає - не тобі?
Тебе ж видно, кобеліну,
Очі бігають твої,
Ловлять Галю, Валю, Ніну…
Ох, нещасні дні мої!
-Жінко,- ззаду дама каже,-
Ви себе хоч чуєте?
Та ви ж свого чоловіка
Нам всім рекламуєте!
Збоку пані обізвалась:
-Зовсім чоловік не злий,
Я б такого не цуралась –
Височенький, показний.
Та худа, що самі кості:
-Казанова - вищий клас!
Тут ви луснете від злості –
Заберу його у вас!
Загули, як на Майдані,
Баби хвалять мужика:
Всім підходять такі дані,
Зичать всі йому віка.
Жінка встала: -Слухать бридко!
Та заткніться уже всі!
Бери сумку, виходь швидко,
Ми поїдем на таксі!
Чоловік виходив гордо,
Всім вклонився, як артист,
Під сімейні ці акорди
Хоч заробить наш таксист!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2020
автор: Катерина Собова