“Прийдіть до Мене усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!” (Мт.11:28)
Я бачила нещасних худих й повних,
Сумуючими бачила здорових...
Багатих — розчарованих, красивих —
Не люблячих себе і боязливих...
Я бачила поважних оп’янілих,
Утомлених душею, занепалих.
Слова я чула, що несли надію,
Пізніш з тих уст... і повторить не смію.
Я бачила просящих куска хліба,
І тих, хто помагали й... зневажали.
Я хитрих зустрічала і лінивих.
Чимало працьовитих, трохи щирих.
Я бачила співаючих від щастя,
А також від безумства були співи...
Я чула сміх і голосисту мову, —
Відверту потім і сумну промову...
Теж чула, як казали: все чудово,
А потайки в рукав втирали сльози...
Я бачила, як лестили у вічі,
А поза очі люди були інші...
Я бачила: в залежностях томились,
І томлячись зі звичками боролись.
А інших зустрічала, що гордились, -
У похотях тілесних, ще й хвалились...
Я зустрічала сироту без тата,
І сироту, хоч є здорова мама...
... Речей не зрозумілих є багато,
Вникати в них — не мало гіркувато.
Ісус Христос — правдива всім розрада!!!
Для кожного там знайдеться порада!
Усім не зможу помогти, не зможеш...
Робімо, друже, я і ти, що можем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2020
автор: Лілія Мандзюк