[b]О[/b]станній подих ніжно літніх днів
[b]С[/b]тає ранкова, тиха прохолода
[b]І[/b] ніби звук із далеку морів
[b]Н[/b]есе у світ уже осіння врода
[b]Н[/b]а полі незакінчені жнива
[b]І[/b] квіт волошок не такий яскравий,
[b]Й[/b]ого здолала осені краса,
[b]С[/b]ягнувши в володіння дивослави
[b]П[/b]рийшов літневий, зірковий рубіж
[b]І [/b] тільки тихо походжає пані,
[b]В[/b]еселку ми чекаємо скоріш
[b]Н[/b]а полонині у ліричнім стані
[b]А[/b] поряд неповторнії сади
[b]С[/b]томились від спекотної години,
[b]З[/b]атінені привабливі плоди,
[b]А[/b] аромат чарує щохвилини
[b]Ч[/b]ерез паркан стрибає дітвора,
[b]А[/b] стежка в"ється де осіння втіха,
[b]Р[/b]озносяться по саду всі слова
[b]О[/b]біймами закохані у літо
[b]В[/b]ечірня прохолода кличе в сад,
[b]у[/b] далеч відлітає літня спека,
[b]Є[/b]днає із піснями зорепад,
[b]В[/b]сміхаючись, прощається лелека
[b]С[/b]ади приготувалися до сну,
[b]А[/b] поряд річка грається у хвилях,
[b]Д[/b]авно вже чути спів в моїм саду,
[b]А[/b] завтра вже природа в нових стилях,
[b]Х[/b]оваючи у затінку красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик