Змарніли квітів пелюстки,
потрохи листя опадає...
Туман лягає навкруги,
земля повільно остигає.
Коротші дні та довші ночі...
Сміється сонце — не пече.
Суха трава не тішить очі,
барвінок косу не плете.
Тече селом покірна річка,
невдовзі вже падуть дощі...
Жоржина, то осіння квітка,
та літні дні тепер не ті.
Блищить на стежці павутина,
омилась краплями роси.
Життя, спинись хоч на хвилину,
своїми чарами сп'яни!
Все відпустив, піду до хати...
Скрипить підлатаний місток,
пройшли як сон вчорашні втрати,
пожовк безпам'ятства листок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Олег Крушельницький