Чоловік миршавий Жора
На світанку дуже злився:
Перебрали з кумом вчора,
А іще не похмелився.
Загилив кота ногою,
Що підліз так необачно,
Заховавсь собака в будку,
Бо зробилось йому лячно.
Розбирала злоба Жору
(Теща в хаті позіхала),
У ній бачив він потвору,
Що горілку заховала.
А дружина Ізабелла
(Важить півтора центнера),
Пишнотіла і дебела
Підступила до партнера:
-Що за крик? У чім причина?
Ти чого розверещався?
Всі розбіглися тварини…
Гарно день у нас почався!
-Де з розсолом діла банку?
Бо у мене й ти заплачеш!
Не з тієї ноги зранку
Встав сьогодні, що - не бачиш?
Ізабелла не моргнула:
-Ми це виправимо скоро!
Підняла, і як ту штангу,
Гепнула об землю Жору.
-Ти живий там? Цілі ребра?-
Потрудилась запитати,-
На яку там ногу треба?
Тепер можеш тихо встати.
І з тих пір - в сім’ї порядок
І щасливе в спальні ложе…
Якщо в кого є проблеми –
Ізабелла допоможе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Катерина Собова