Вже подих осені лунає
А сонце просить: "Зачекай!"
Так швидко день за днем минає
Тепло шепоче :" Відпускай!"
Дерева вітер роздягає,
А небо плаче, провожає.
Тепло прощається, згасає,
А сонце прихистку шукає.
Ліси красою так манять,
А вітер з листям розмовляє.
Дерева з сумом всі мовчать,
Та осінь між дерев блукає.
Вже чайник закипіти встиг,
Зігрітися пора настала...
А вітер на хвилинку стих,
Я так здається осені чекала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Олена Дибель