Як художник виймає мольберт,
Так до рук я беру полотно.
І малюю нитка́ми сюжет,
Що з'явивсь в голові вже давно.
Ліс, берези і поле в квітках,
А над ними веселі хмарки.
Протікає прозора ріка,
На горбочку біленькі хатки.
Вишиває старанно рука,
Ось метелик на квітці заснув.
Вітерець доторкнувся злегка,
Колисанку метелик почув.
Вийшов гарний у мене пейзаж,
Подарую для вас я його...
Ти промовиш:"Кохана, приляж,
Відпочине нехай полотно."
Усміхнуся так ніжно тобі,
Залишився один лиш стібок.
Так люблю очі ці голубі,
У обіймах твоїх вже за крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)