Розвію сум свій десь під Небесами,
Над морем, полем, хмарами з дощем,
Бо те, що взято ще від батька й мами,
Життям своїм лише до Бога донесем…
Вже не тягнутиму я більш чужі проблеми
Тим чорним шлейфом все своє життя,
Бо вік минає, але залишилися дилеми,
Що не підвладні ні пророцтвам, ні шляхам…
Нехай печаль мою розвіють вільні вітри,
Туман прикриє, не додавши сивини,
У віршах залишаю зміст і титри –
Навіщо, з ким й куди змогла дійти…
Розвію сум свій десь під Небесами,
Сама ж об клітку долі розіб’юсь,
Та з вдячністю, що жила поміж вами,
У сяйві місяця я, мабуть, розчинюсь…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Lilafea