Споглядаючи твої перші успіхи,
Серце нагадує розпечене вогнем горня.
Ще трішки тепла - й воно трісне.
Кожна шпаринка пропустить
Стільки тепла,
Якому немає мірил.
Носи в душі світло
Того дня,
Коли ти народився.
Привівши тебе в цей ошалілий
Світ,
Хочеться показати згодом,
Чого вартує вміння зупинитися
В спокої
Серед потоків людей,
Шуму, панік, агресій.
Війна теж увійде до твого
Словника.
Та спершу дозволь мені
Вчитися твоїй непідробній радості.
Очі кольору вечірньої криги
Говорять безмовно,
Спокійно, трепетно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Олена Ганько