Чому всі плачуться за Літом,
Чим Осінь знову завинила вам?
Яскрава, сонцем досхочу зігріта,
Бурштин, неначе, з золотих оправ.
Невже живеться влітку позитивно,
Коли й пекуче сонце дошкуля…
Бджолиний рій гуде отак невпинно,
Чи комарів по ночах «бдзиківня»?
Чи «кумкі-квакіт» жаб’ячий в болотах,
А, може, в місті плавлений асфальт?
Та транспорт той вонючий потом
Й бабуля в шортах, що волає «Ґвалт!»
Не всі на морі влітку розкошують,
Та море можна й взимку відшукать,
Чому ж тоді ми так ото пильнуєм,
Щоб Літо довше нам не відпускать?
Навчились досі плакатись за Літом.
Літа минають і життя уже пройшло…
Ще й влітку милуватимемось світом,
Якщо Всевишнім справді це дано.
Давайте Літо легко відпускати,
Щоб знову в Осені просить чеснот,
Якщо й не встигли довідпочивати,
Пора вже кращих досягать висот.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2020
автор: Lilafea