Проміння сніп тримає тихий серпень,
А небо розлило блакитну фарбу,
Як очі ті, що полонили серце,
Лишились у душі глибоким карбом.
Він поруч був тоді, а недовіра
Зітерла ластиком своїм дощенту
У зародку взаємність. Вила прірва,
Топились почуття в пітьмі абсенту.
Фрагментами крутилась дикість ночі,
А день дзвенів вже кришталевим літом,
Розбите вп*ялося в блакитні очі
Уламками миттєвостей прожитих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)