Хмари огорнули синє небо,
Вітер помчав у зелені луги.
А дощі стривожили пранебо,
Рясні краплі омили береги.
Теплий дощ вмиває нашу долю,
Біжить потоками в сині моря.
Він відпускає мрію на волю,
Його шляхи осяює зоря.
Стрімка вода шліфує каміння,
І жене у даль сірі валуни.
Рясний дощ оживляє насіння,
В зелених травах стихли цвіркуни.
У небі мерехтять зорепади,
Дивно палають золоті зірки.
Сріблять душу гірські водоспади,
І пробивають у землі нірки.
Лине із хмар блага нагорода,
Як із глибин прозорих давнина.
А для землі райська насолода,
Насититься вологою сповна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: Віктор Варварич