( Секстина.)
[i]Кохання ноти… чисті та величні
Рве віртуоз з концертного органу,
Чуттів відтінки в музиці незвичній,
Мов пристрасть лави, що кипить вулканом –
Палкі, бурхливі, линуть в небо зично –
Маестро світ занурює в нірвану…
Летить душа на берег океану,
Малює серце дивосвіт музичний,
Дарує все надумане й жадане –
Тож я тебе, крізь пережите, кличу…
У тому світі – заживають рани,
Їх гоять ноти, як кохання, вічні.
Під звук органу Муза поетична
Шепоче пісню для митця жадану,
Несе слова натурі романтичній –
Здається, я у почуттях розтану.
І пише ручка, мов автоматично,
Для тебе знов оці слова, коханий…
Веде Любов нам свою фугу знану,
Де повсякденне вже не є трагічним.
Послухай: серце в насолоді тане,
Таке близьке, своє, а не чужинче…
… Схиляюсь низько –
Дав же Бог тала́ну –
Любов вживляти в музику класичну.[/i]
( Світлина - органний зал Харківської філармонії.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: Білоозерянська Чайка