Стільки й стільки побуду з Христом,
І квапливо наводжу будильник.
Помолюся, потішусь Письмом,
Бо воно у житті є світильник.
Час відлічений, кількість хвилинок,
Все по плану — таємна кімната.
Дім, робота, молитва, спочинок, -
Я старалась усе врахувати...
В ранок цей рівно сорок — Ісусу,
Щиро Бога хотіла почути.
“Я від всього в цей час віддалюся.
Хочу, Боже, у ніг Твоїх бути”.
Сорок рівно... І страшно зробилось.
Та не добре невже планувати?!
В моїм серці у мить прояснилось:
В сорок три Бог бажав би щось дати.
“Кожен вірш в Твоїм Слові від Тебе,
Буду щиро Христа там шукати”.
“Ти зважаєш найперше на себе,
А якщо буду Я планувати?”
Грішна. Каюсь. Себе обкрадала,
Не завжди дочекавшись на більше.
Час детально завжди розділяла.
А Ісус щось ще мав на пізніше.
Виключаю будильник. Знов каюсь.
Ти навідай мене, Святий Духу.
Я смиренно Тобі покоряюсь,
Потурбуйся про все, добрий Друже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: Лілія Мандзюк