На землю сонце упаде...
Курган підніме сиві брови
В той час, коли, чи то діброви
Шумлять, чи сильний дощ іде...
Без ліку зустрічав світань,
Знав тисячу поважних зміїв.
А скільки він піску розвіяв...
А скільки поховав бажань...
Заручник вічного життя
На честь колись чиєїсь смерті.
Він не частина круговерті,
Він гість до нас із небуття.
Під небом степ... Минають дні...
А в снах його гостює річка,
Так схожа на гадюку стрічка.
Гіркий полин...Сумні пісні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2020
автор: Анна Шульке