Годі вже, годі! Покинь моє тіло!
Досить вже, досить, так довго боліло!
Час відпустити свідомості пути.
Годі вже, годі! Як легко заснути?
Час проміж пальців тече, як скажений.
Щоб мене мучити, ти нарождений.
Подумки, навіть, не можу звільнитись:
кожної ночі, доволі вже, снитись!
Але, у сні, ти, як завше, зі мною.
Ти шаленієш моєю красою.
Я просинаюсь, неначе в тумані:
кожної ночі цілую востаннє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2020
автор: Оксана Квитка