Вночі,- без вгамування,
А вранці потяг,- спати,-
Напружую старання,
Щоб досвіт привітати!
Розкрити всі фіранки,
Прогнати сновидіння
На зірці першій, зранку,
Де символ дня – проміння
А з ним – теплінь природи,
Щоб сум пішов геть з хати,-
Добром повнити броди
Та всі життєві шати…
Скінчити долі драму,
Відкрити щастя скриню,
Піти мерщій до храму
Та зберегти святиню
Що йде здавна, ще з предків
Гартованого роду,
З джерел тих, осередків
Із броду та до броду…
З дитинства аж у старість,-
Поважність значить віку,
Минаючи біль, скнарість,
Всіх схожих на шуліку…
Завжди з рванням до волі
У боротьбі успішній
За написання долі
У праведності втішній…
Вночі та вдень єдино,
Кладу шлях добрий гарний
Щоднини,- щохвилини
У явах, снах не марно!
Чому ж вночі не спиться,-
Візитять сни уранці
З підтекстами як криця,
Що не збагнуть на ганці…
Де сонце ясно світить
Та денні справи верше,
А треба, щоб привіти
Несла всі зірка перша!
03.09.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2020
автор: Єгорова Олена Михайлівна