Позаду море, що пройшов ти,
Не знаючи про океан,
Який чекає сонце жовте,
Зірок яскравих караван.
Списами небо прокололи
Дерева, що тамують біль.
А думав ти – уже ніколи
Не будеш куштувати сіль.
Вода дерева поховає,
Укриє листям небосхил.
Птахи цей час перечекають
Під захистом могутніх крил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2020
автор: Юлія Рябенко