В кучерях згубилася фіалка.
Сповнена казкових щирих мрій,
Босонога дівчинка Наталка
По траві пробіглась росяній.
Між хмарками знову заховався
Неслухняний дощик- бешкетун.
Втомлений, він щиро дивувався,
Як в траві виспівує цвіркун
І танцює дівчинка Наталка.
Звідки радість, хто їй щастя дав?
Де поділась квіточка фіалка?
Хтось в кучериках її сховав?
Весело стрибають босі ніжки!
До землі схотілося дощу:
— Я біжу побавлюсь зовсім трішки!
Хмарка розізлилась: «Не пущу!»
Посіріла і надула щоки:
— Неслухняний! Хто тебе так вчив?!
Ну а дощик, ніби ненароком,
Кучері Наталці намочив.
Засміялась дівчинка щаслива,
Рученята тягне до води:
— Не лякає кучерявих злива!
Дощику! Іди! Іди! Іди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2020
автор: BeZodnia