я - безсоння твоє і смерть,
що ночами цілує скроні,
ми, на щастя, такі бездонні
у задимленні сигарет...
у несмілості вигинів тіл
у тремтінні замовчених фраз
Ми заручники перифраз
Беззаконники в цім житті.
Мов нотатки просякнуті ніччю,
Нерозбірливі, трохи стерті,
Прочитай мене навідверто,
Покохай, ніби то навічно.
Ніби відліку не існує
Ніби я твій останній номер.
Покохай мене попри втому
Попри довгу
Осінню кому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2020
автор: дівчина з третього поверху