“Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами”. (Дії 3:19)
Ісус гряде! Земле, збудися,
І навернися до Христа.
Від одурманення проснися,
Фальшивого спокою, зла.
Чи це не ти вбиваєш діток,
Що ще й не бачили цей світ?
Цінуєш гроші, заробіток,
А душу вповиваєш в гріх.
Не ти пияцтво пропагуєш,
Про це реклама не твоя?
Покайсь! А ні, то ще відчуєш,
Що значить жити без Христа.
Слова видумуєш лукаві.
Не ти ненавидиш братів?
Йдеш гордо та шукаєш слави,
Грабуєш і своїх, й чужих.
О, земле, чи не ми згрішили
Проти Творця усіх світів?
Невже не бачим — завинили
Проти Царя усіх царів?!
О, Україно, чи й не наші
Розпусні преса і книжки?
“Не чисті очі, руки ваші...”
Прости нам, Господи, прости!
Дай нам завчасно схаменутись,
І визнати свої гріхи.
Цілком до Тебе потягнутись,
А Ти серця наші зміни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2020
автор: Лілія Мандзюк