Моя бабуся - вправна господиня –
Метка, моторна, до дрібниць охайна.
Її секрети розповість нехай нам
Стара різьбле́на дерев’яна скриня…
Збирала в скриню посаг прабабуся:
Скарби ховала там свої дівочі,
Намисто, плахту й вишиті сорочки.
Заплющу очі… згадую… дивлюся.
А рукоділля просто неймовірне –
У сукнях вишиті стеблом манжети,
Нагрудних маків вогняні букети,
І прутики мережані відбірні.
Ще скатертина із легкої прошви -
Шнурки, вузли і традиційний хрестик.
Продовжують в минуле мене не́сти
Хром-чоботи з волової підошви.
В віночках – маківка зорить квітчаста
У парі із любистком та барвінком.
І не було ні дівчини, ні жінки,
яка б не вміла вишивати й прясти.
Так серце знов до пращурів рушає,
Домислює родинне та етнічне.
І знов із рідними своїми – віч-на-віч ми.
Бо в скрині у бабусиній душа є…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка