[i]Присвячую світлій пам’яті брата Віктора, що передчасно покинув цей світ.[/i]
_______________________________________________________
Сльозами горю не зарадиш
І не встановиш смутку меж,
Та серця власного не зрадиш,
Коли до Бога шлях знайдеш.
В житті цей шлях треба шукати,
Найвищий сенс свій віднайти,
Безліч спокус буття здолати, -
Стежиною вузькою йти*…
Стежина ця веде до Бога -
У Царство Вічне приведе…
Якою б не була дорога -
Мета виправдує усе!
Коли останній час настане, -
На жаль, цю долю мають всі, -
Ілюзія, мов дим, розтане…
Життя людського на Землі…
Душа тоді верне до Бога,
Що сутність вічну нам вдихнув,
Була над смертю перемога -
Ісус воскрес! Висот сягнув!..
Він все пробачить, зрозуміє,
Любов’ю душу огорне,
І зранену її пригріє,
Й на вічний спокій поведе…
Душі немає більше щастя,
Як Царство Боже віднайти -
В Обитель вічну свого Батька,
В Просвітлені світи ввійти…
_________________
* [i]13 "Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. 14 Бо тісні ті ворота, і вузька та стежка, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!"
(Євангеліє від Матвія 7:13-14)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2020
автор: Олекса Світлий