Я не буду за літом тужити,
бо ж і осінь чудова пора...
У ній гарно й комфортно теж жити,
набиратись наснаги й добра...
У садку є ще яблука й груші,
та і квіти мої ще цвітуть,
зігрівають вони мені душу,
й сумувати також не дають...
На городі останні роботи,
я виконую всі залюбки,
і мені до снаги ці турботи,
звеселяють і мрії, й думки...
Переваг є осінніх багато,-
це і спокій її, й кольори,
по-осінньому гарні й строкаті,-
і садки, і гаї, і ліси...
З задоволенням все споглядаю,
й переміни усі я ловлю,
і поповнення сил відчуваю,
і безмежно я осінь люблю...
Я не буду за літом тужити,
мине час й літо знову прийде,
Все можливе я буду робити,
й перемога колись все ж гряде!..
Та все ж маю в душі я тривогу:
безлад влади і вірус, й війна...
Ще й зима може збити з дороги,
і далеко, на жаль, ще весна...
Та тужити усе ж я не буду,
все погане колись все ж мине,
накопичення вірусу й бруду,
весни вітер у даль віднесе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2020
автор: геометрія