Людина – проект соціальний.
Якщо поряд лише сволота.
Це – знак, і боюсь, що сакральний,
Що й ти не найкраща істота.
Бо ми обираємо самі:
Чи праця до сьомого поту,
Чи ось я така вся в піжамі
З волоссям, мов хтось вилив шпроти.
Хай шия на груди сповзає,
Хай мозок – фрагменти з футболу…
Знайду, хто про себе менш дбає
Й покриє мене ореолом.
До завтра на волю пускаю
Надію на краще плекати.
А краще без бою з собою
Не прийде. Міцні в ліні грати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2020
автор: Пісаренчиха