В нас нині Осінь кольору хвороби…
Хто вірить, чи не вірить – все одно,
Ми вже рахуємо хвилини, а не доби,
Скоріше щоб нещастя це пройшло…
Я не бажаю відчувати це насправді
Ні навіть ворогу, ні другу, чи рідні…
Ще вчора були зовсім дужі й вправні,
А нині болем здавлені та немічні такі…
У когось легко перейшло й минуло,
А в іншого гарячка, кашель, біль…
Одні страждань задухи й не відчули,
А іншим з монітором ніч навпіл…
Цей кашель, це не кашель а спокута,
Мабуть усіх, що є гріхів і не земних –
Людина наче в панцер міцно скута,
Та, мов, кинджалом в серці кожен вдих…
Коли зненацька у десяті поти гонить,
А завтра знову гарячкує ще й душа,
Ніхто не чує біль твій, а чи стогін,
Бо так як в тебе, не з одним іще біда…
Коли статистику я вранці прочитаю,
То серце кров’ю обмивається ураз,
Бо ту статистику я насправді знаю,
Не кожен буде дігнастований у нас…
Відкашлюється кров’яна мокрота,
А серце й від тривоги стукотить,
Вже організм не здатен на супротив,
Лише молитву щемно шепотить…
Та навіть воду, мов пекельне зілля,
Не хоче тіло вже чомусь приймать…
Десь в нічнім клубі чиняться свавіллля,
А хтось збира свою родину погулять…
Хтось уже муки терпить від хвороби,
А хтось єхидно ще жартує в соцсітках,
А може завтра буде також обивать пороги
В лікарнях й храмах собі захисту шукать…
В нас нині Осінь кольору хвороби…
То ж схаменімось врешті у ці дні!
«НЕ ВБИЙ!» – Господь говорить,
Безумством не свідомо вбивці всі!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2020
автор: Lilafea