Так здавна вже, напевне, повелося,
що восени літає павутиння.
Воно, як сиве Бабине волосся
у сонячному теплому промінні.
Врожай зібрали, справили обжинки –
І раптом знову літо, як на крилах…
Не осінь – друга молодість для жінки
У сонцесяйві знову наступила.
Вона прийшла – чудова, довгождана
І золотом їй заіскрила очі.
У літі бабинім квітує панна –
В ній воскресають почуття дівочі.
Іде… радіє сонцю, як дитина.
А на душі – та сонячна погода…
Хоч у волосся вкралась павутина,
Краса жіноча викликає подив.
Наповнене повітря срібним шовком…
Тим настроєм – навколо все зігріте.
Кохання в її серці – заголовком:
Не бабине… ЖІНОЧЕ
справжнє літо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка