ДАЦЕНКО ЛЕНІ
(Присвячується пам’яті однокласниці,
Яка загинула в автомобільній аварії)
Вона ніколи не одягне
Ні сукню білу, ні фату
Її навіки положили
У дерев’яную труну.
Забили дошки дерев’яні,
Курган землі тепер на ній.
А мати гіркими сльозами
Горює по дочці своїй.
Пробач, Олено, що не знала
Коли тебе ховали всі,
Та хочу я подарувати
Прощальнії слова тобі:
«Ти в класі в нас була світанком,
Ти староста навік для нас.
Пробач, що пізно ми збагнули
Кого немає серед нас.»
Я на могилу покладу
Троянду білу та червону.
Хай бачить світ, що тут заснула
Ще не розквітла твоя доля.
Надія Гуржій
27.09.2003р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2020
автор: Надія Гуржій(Свинар)