ти стоїш,
а у мене на скронях піт
і запали від голоду щоки
і опухлий без їжі живіт
роздуває мене у боки
ти мовчиш,
а мені хоча б колосок
той маленький вкласти до рота
на сніданок сьогодні пісок
на обід і вечерю - скорбота
хижо скалишся.
чоботом лупиш в ребро
відбираєш останні крихти
чи буває страшніше зло
ніж зневірою заморити?
ти не зжалишся,
мені тіло вкриє земля
і тобі - знов зірки на погон
затихає пульс ще живого мерця
забувається
Го
ло
до
мор
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2020
автор: Олька Оленька