Прощається літо і знову минає ,
За руку тримаючи осені час ,
Хвилини його до кінця добігають ,
І аркуш новий вже чекає на нас .
Осінь закрутить у вихорі листя ,
Пензликом жовтим його розмалює ,
Дерева стоять мов дівчата в намисті ,
А вітер легенько їх коси хвилює .
Золотом осінь всю землю накриє ,
До літа нового ховаючи квіти ,
Спраглі ліси ніжно дощиком вмиє,
Легенько розчеше довгі їх віти .
Осінь - красуня гуляє по полю,
Десь зиму за лісом шукати ,
Знаючи вже наперед свою долю,
Білу царівну іде зустрічати .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: Вікторія Павлюк